Пн, 25.09.2017, 00:07
Форум інформатиків України
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Вітання на форумі
Незнайомець
Вітаємо на форумі,
Незнайомцю!

   
зареєструйтесь
Перед реєстрацією обов’язково прочитайте:
Оновлення Учасники Пошук
Особисті повідомлення
Видавництво ’’Аспект’’ Видавництво

Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: Ktara, НІКОЛЯ, Bandalak, volevikt 
Форум інформатиків » РОЗДІЛ XІІ: СПІЛКУВАННЯ, РОЗВАГИ, ВІДПОЧИНОК, РІЗНЕ » 13.7 Розваги та активний відпочинок » Вірші про школу (дані матеріали можна використати для презентацій!)
Вірші про школу
W-w-W Дата: Нд, 13.07.2008, 02:33 | Повідомлення № 1
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
Дану тему створив для зібрання віршів про шкільне життя

Шановні форумчани!!!!!
Повідомлення, які не відповідають темі або несуть некорисний зміст будуть видалятись без попередження!!!


Відредаговано: WWW - Нд, 12.10.2008, 03:29
Ковальчук_Олександр Дата: Нд, 13.07.2008, 06:33 | Повідомлення № 2
Ветеран спілкування
Повідомлень: 3621
Нагороди: 17
Рейтинг: 192
WWW, перечитав половину віршиків (на більше часу не вистачило) і скажу, що мені сподобались. Цікаві, викликають ностальгію. Самі писали?
W-w-W Дата: Нд, 13.07.2008, 08:11 | Повідомлення № 3
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
Quote (Ковальчук_Олександр)
WWW, перечитав половину віршиків (на більше часу не вистачило) і скажу, що мені сподобались. Цікаві, викликають ностальгію. Самі писали?

Ні я їх не пишу, просто вирішив створити дану тему в якій будуть розміщуватись різні вірші про шкільне життя, я їх використовую при створенні презентацій, досить непогані виходять. Тут є трішки віршів моїх учнів, а так все решта просто зібрані.

Додано (13.07.2008, 07:11)
---------------------------------------------
Прощание
Последний год - и все мы разлетимся,
Как птицы вольные, покинем мы гнездо.
Со всеми вами вместе мы простимся
Не думайте, что это нам легко.

Родная школа, мой сосед по парте -
Всё это в памяти останется моей.
Воспоминанья, словно лучик в марте,
Согреют продолженье наших дней.

Прощай, родная школа, до свиданья!
Надеемся, мы встретимся опять.
Тогда забудется вся горечь расставанья
И повернётся время вспять.

Автор: Тургунова П., 2001

До свидания, школа!
До свидания, любимая школа!
Это наши последние дни,
Когда дружно сидим мы в классе,
Ну а кто-то стоит у доски.

До свидания, любимая школа!
Это самые теплые дни,
Оказалось прошли незаметно,
Со звонком пролетели они.

Говорим мы тебе спасибо
За ученье, за знанья, за свет,
Ты поставила нас на ноги
И давала порой совет.

Ты дала нам первую дружбу,
Подарила свою любовь,
А теперь, когда мы уходим,
Благодарны тебе вновь и вновь.

Ты прости нас за то, что когда-то
Мы не слушали учителей,
И когда он спешил на уроки,
Говорили: "Уходим быстрей!"

Ты прости нас за шумные крики,
Непрочитанные тома
И за списанные контрольные,
Иногда за плохие слова.

Ты прости и скажи:
"Идите... Я с любовью вас отпущу.
Я дала вам все, что хотела,
И поэтому не грущу".

До свидания, любимая школа!
До свидания, любимый наш класс!
Даже если мы станем большими -
Ты останешься в наших сердцах!.

Школа, прощай!
Последний день одиннадцатого года
Мы отмечать сегодня собрались
Сегодня здесь, а завтра вот - свобода,
Как трудно эти годы нам дались.

Ещё недавно мы над книжками корпели,
Стихи читали наизусть.
Сегодня песню мы прощальную пропели,
И налетела незаметно грусть.

Тебя, родная школа, не забудем,
Все знания мы в памяти храня,
И чтить тебя мы долго будем
За всё учителей благодаря.

За доброу, терпение и волю
Что бескорыстно подарили нам.
За жёстко слово, сказанное поневоле,
Спасибо скажем мы сегодня вам.

В сердцах огонь негаснущий зажжён,
Ум твёрд, а разум обожжён.
Тем пламенем, горящим вечно в вас
Что попытались вы донесть до нас.

Ну что ж, теперь за нами дело -
Шагнём мы в будущее смело,
Что б е было за нас вам стыдно,
А нам по-своему обидно.

Пора прощаться нам, пора.
Уходим мы со школьного двора.
Чтоб стать достойными мужами
Должны теперь стараться сами!

Школьный коридор"
Школьный коридор...
Дорога в никуда,
Длинный, как кишка,
Ровный, как доска.
Школьный коридор...
Черная дыра,
Темный, как тупик
Страшный, как дневник.
Школьный коридор...
Снова я бегу,
Но звенит звонок.
Это на урок.
Школьный коридор...
К классу прибежал,
Быстро в класс вошел,
И дневник на стол...

"Баллада о десяти учениках"Вот как-то раз ученики
(Их было ровно десять)
Решили завуча убить
(Конкретнее -- повесить!)
Но то, что сделали они
Не надо было делать...
И без следа пропал один,
И их осталось девять.
И девять тех учеников
Не любили осень.
Один свалился в лужу и...
И их осталось восемь.
Восьмёрка бравых школяров
Так досаждала всем,
Что кто-то досадил в ответ,
И их осталось семь.
Пошли все семь учеников
В столовую поесть,
Но вспомнил химию один,
И их осталось шесть.
Решили шесть учеников
Пеналом поиграть,
Попали физику по лбу,
И их осталось пять.
И только пять учеников
Осталось в этом мире!
Один в депрессию ушёл,
И стало их четыре.
И четверо учеников
Играли в коридоре.
Директор одного схватил,
И их осталось трое.
Рыдали три ученика,
Как говорит молва.
Один не выдержал молвы,
И их осталось два.
Однажды два ученика
Пошли в музей картин.
Свалились "Три Богатыря",
И выжил лишь один.
Сидел в спортзале ученик
С поникшей головой.
Физрук подумал: "Это мяч!"
И их осталось ноль.

Одноклассники

Сыро, тепло и ненастно.
Нежная корочка наста
Над полежалым снежком.
В городе полузабытом
Пахнет младенческим бытом,
Словно парным молоком.

Пахнет напрасно искомым,
Чем-то невнятно знакомым,
Что углядеть не дано,
Но ощущается кожей…
…Шумная встреча в прихожей,
Возгласы, хохот, вино.

Здравствуйте, старые други!
Время вернуться на круги,
Милую давнюю быль
Чествуя взлётом бокалов
И отряхая с анналов
Двадцатилетнюю пыль.

Метаморфозы, недуги,
Титулы, семьи, заслуги,
Традиционный укор
Сложностям нашей эпохи,
Воспоминания, вздохи
И ностальгический вздор.

Вот мы на школьном портрете.
– Боже, какие мы дети! –
Смех, толчея у стола.
Кто мы? Да в сущности – те же,
Только вот видимся реже:
Время, пространство, дела…

Тихо кружит мирозданье.
Детство старо, как преданье.
…Гаснут шаги вдалеке.
Тёплые клубы дыханья,
Голых кустов трепыханье
На мировом сквозняке…

Первый последний звонок

Дни за днями пролетели,
Промелькнули, словно сны,
И не более недели
Остается у весны.

Значит, пройдена дорога
Под названьем «первый класс».
Вот и лето у порога –
Ждет к себе, торопит нас.

Лето нас зовет куда-то –
Прочь от дел и от забот...
Вот и кончился, ребята,
Первый наш учебный год.

Он и радостен, и труден
Был для каждого из нас.
Никогда не позабудем
Мы тебя, наш первый класс.

Мы сегодня расстаемся –
Но осеннею порой
Снова, снова в класс вернемся –
Но теперь уж во второй.

Прибежим, придем, приедем
В нашу школу – а пока
Вместе праздник наш отметим –
День последнего звонка.

Анкета

В двадцать три не пишут мемуары,
Только память роется в судьбе
И опять приводит в добрый, старый,
Незабытый мой Десятый «Б».

Это было в классе, на уроке.
Уходил последний школьный май.
За окошком, звонкий и высокий,
Будоражил звон пичужьих стай,

Зелень ослепляла новизною,
Голову кружила синева,
Юность в совокупности с весною
Заявляли дерзкие права.

Мы влюблялись, спорили с азартом,
Мы сливались с шумностью весны,
Нас с трудом приковывала к партам
Разве только близость выпускных.

Теоремы, формулы, фигуры,
Книги с их бесчисленностью строк…
Только вдруг – урок литературы,
Странный, не похожий на урок.

Вдруг привычность всю переинача,
Сушь урочных схем нарушив враз,
Новая, нелёгкая задача
В этот день обрушилась на нас.

Не было опроса в утро это,
Не было оценок в дневниках,
Но была престранная анкета
И ответы наши на листках.

Бушевали в нас сомнений вихри:
Как принять? Как шутку? Как игру?
Но спустя минуту, вдруг притихли
Двадцать семь склонившихся к перу.

Словно тайный лучик наши души
Высветил до самой глубины.
А вопросы были так насущны,
Так до неизбежности нужны!

И, на час забыв о звоне птичьем,
Даже о спасительном звонке,
Мы, трудясь с усердьем необычным,
Выводили строки на листке.

Мы писали не по принужденью,
Мы молчать и сами не могли,
Мы искали самовыраженья,
Мы в восторге были, что нашли!

Откровенья ради, правды ради
Радостно писал Десятый «Б»
О добре и зле, о лжи и правде,
О любви, о счастье, о себе.

Мы писали так, не по веленью,
За ответом следовал ответ.
Мы писали юность поколенья,
Мы писали собственный портрет.

То мрачнели, то светлели лица,
Мы кусали ручки, тёрли лбы…
Заполнялась новая страница
Общечеловеческой судьбы.

Л.С.


Контрольные. Мрак за окном фиолетов,
Не хуже чернил. И на два варианта
Поделенный класс. И не знаешь ответов.
Ни мужества нету ещё, ни таланта.
Ни взрослой усмешки, ни опыта жизни.
Учебник достать - пристыдят и отнимут.
Бывал ли кто-либо в огромной отчизне,
Как маленький школьник, так грозно покинут?

Быть может, те годы сказались в особой
Тоске и ознобе? Не думаю, впрочем.
Ах, детства во все времена крутолобый
Вид - вылеплен строгостью и заморочен.
И я просыпаюсь во тьме полуночной
От смертной тоски и слепящего света
Тех ламп на шнурах, белизны их молочной,
И сердце сжимает оставленность эта.

И все неприятности взрослые наши:
Проверки и промахи, трепет невольный,
Любовная дрожь и свидание даже -
Всё это не стоит той детской контрольной.
Мы просто забыли. Но маленький школьник
За нас расплатился, покуда не вырос,
И в пальцах дрожал у него треугольник...
Сегодня бы, взрослый, он это не вынес.

Школа

Нету школы.
А школа была
Ежедневная, ежеминутная.
И она как машина попутная,
Не сбиваясь с дороги, везла.

Нету школы, а вуз ни при чем.
Институтов хоть сто позаканчивай.
Нету вещи на свте заманчивей –
Нету школы, и ты обречен.

Гду Учителя брошенный взгляд
Изподлобья как камешек в озеро?
Все круги на воде заморозило,
А над ними метели пылят.

Ktara Дата: Нд, 13.07.2008, 11:15 | Повідомлення № 4
Перспективна вчителька
Повідомлень: 3892
Нагороди: 36
Рейтинг: 285
Решила и я добавить своъх 5 копеек. Это фрагмент из поздравления з Днем учителя

( на сцену виходять 7 хлопчиків )

1.Добрий день! Добрий день! -
Слова , дзвінкіші від пісень.
Бо їх на нашій всій землі
Щоранку кажуть вчителі.

2. Є світлий день осінньої пори,
Є незрівнянне , неповторне свято,
Коли веселі зграйки дітвори
Ідуть своїх учителів вітати.

Барвисті квіти їм несуть у клас,
Вітання щиросердні і чудові.
І ми сьогодні теж прийшли до вас,
3. Щоб вам усім освідчитись в любові.

4. Ми принесли букети ніжних слів,
Барвистих слів , духмяних , наче рута.

5. Гадаємо , що з вуст чоловіків
Учителькам приємно їх почути.

6. Мила учителько , люба, найкраща на світі,
Мама і ви - найдорожчі для учня жінки!
В променях вашого серця
Ми завжди зігріті.

7. Ми навіть “двійку” од вас беремо залюбки.

Ми поетичні віднайшли рядки,
Що сповнені захоплення й поваги,
До вас , учителі - чоловіки , -
Улюбленці хлопчачої ватаги.

10. Вас меншає у школі рік у рік,
Хоч саме вас нам так не вистачає.

11 .Чи втримається в школі чоловік,
Який ледь більше сотні заробляє?!

12. Та коли вже до школи веде чоловіка дорога,
І він пісню дзвінка не зміняв на тугий гаманець,-
Він - таки педагог , і насправді - учитель від Бога!
І йому в нагороду - весь пломінь дитячих сердець.

13. Дорогі вчителі! Ви забудьте на хвилю про гроші,
Про нестатки і скруту , що серце ятрить повсякчас.
Головне , що ви є - мудрі , строгі , ласкаві , хороші ,
Головне , що ви є! І майбутнє залежить від вас!

14. Ви забудьте на хвилю про вічні учительські справи,
Вас вітає країна - великий усміхнений клас.

15. Всі слова найтепліші вам сьогодні належать по праву,
І яскраві жоржини квітують сьогодні для вас.

16. Дай вам , Боже , здоров’я і учнів розумних та чемних,
Сонця в небі і світла в невтомних серцях.
Ми вклоняємось низько за ваше життя недаремне,
І за те , що Вкраїні до щастя торується шлях.

Додано (13.07.2008, 10:13)
---------------------------------------------
ЩАСТЯ

Заберіть від мене
всю мою радість світлу,
Заберіть від мене
всі тривоги і всі невдачі,
Залишіть мені клас –
сорок пар оченят привітних,
Залишіть мені клас –
і я нічого не втрачу.
Нетерплячий ранок
тупцяє щодень до вікон,
А мене так пізно
відпустили диктанти спать…
Тільки, мабуть, не буде
на білому світі довіку
Наймудрішого діла,
ніж правді й добру навчать.
Знову день почнеться
неспокійним дзвінком знайомим,
Знову клас і тиша.
Знову радість і прикрість поруч.
Буде важко до сліз,
буде відчай снувати втома,
А допитливі очі
ловитимуть кожен порух.
Можна враз зректися
оцих нескінченних клопотів,
І натруджені нерви
спочинуть тоді одразу.
Тільки як же мені
без моїх неслухняних хлопчиків?
Тільки як же мені
без мого галасливого класу?
І тому щоранку
йду на дзвінкове соло.
Хай комусь, можливо,
це нерозсудним здасться.
Заберіть від мене
мою невгамовну школу –
І назавжди втрачу
своє неспокійне щастя.

Додано (13.07.2008, 10:14)
---------------------------------------------
* * *
Я – між дітей на цій землі одвічній.
Думки, мов дужий натяг тятиви…
Вік 21-ий дивиться у вічі:
Які ви? Хто ви? Задля чого ви?

Нова доба. Нові тривоги й болі.
Нової праці непочатий край.
Ген сонце устає на видноколі,
В серцях брунькує доброти розмай.

Не втримаю я мрії на припоні –
Що там, за гранню двох тисячоліть?..
В дітей замерзли душі і долоні.
Іду в майбутнє з ними, щоб зігріть.

Додано (13.07.2008, 10:15)
---------------------------------------------
* * *
Учителька торгує на базарі.
А молодик в інспекторській лівреї
Прискіпливо перевіряє в неї
Тоненький зошит з обліком товарів.

Вона туди слухняно записала
Усе, що тут силкується продати.
…А перед тим, як вивели за штати,
Було у неї зошитів чимало.

Вона у них виводила до ночі
І літери, і цифри для малечі…
Чомусь нікому не підходять речі,
І тихий відчай виїдає очі.

Стоїть у цій товарній галереї,
Бо вся надія – у скупім наварі.
Учителька торгує на базарі.
Мужі державні, щось купіть у неї!

W-w-W Дата: Нд, 13.07.2008, 12:22 | Повідомлення № 5
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
Якби не було вчителя,
То не було, напевне,
Ні поета, ні мислителя,
Ні Шекспира, ні Коперника,
І понині, напевне,
Якби б не було учителя,
Невідкритими залишилися б
Береги Америки.

Вони ведуть нас за руки
Стежиною, що йде від Букваря!
Щоб невгасимо сяйвом науки
В житті нас завжди кликала зоря.
Сама цією стежиною від Букваря
Всіх повела перша вчителька.

Найкращий учитель для дитини той, хто духовно, спілкуючись із нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає могутнім знаряддям впливу на молоду людину, що формується", - писав В.О.Сухомлинський.

Нам хочеться дуже багато сказати,
І кожному щастя в житті побажати.
Але найпалкіші слова нині Вам,
Рідним, улюбленим учителям!

Хоч інколи ми пустуни маленькі,
Хоч часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,
Та ми потягнемось до Вас, немов до неньки,
Якщо полюбите Ви щиро нас усіх.
Шановні вчителі!
За нас Ви будьте певні,
Хоч ми рухливі і шумні,
Зате розумні й чемні.
Ми будемо учитись на "п"ятірки"
І з поведінкою буде усе гаразд,
Та Ви прийміть нас із любов"ю тільки
І поведіть нас в старший клас.

Ти - учитель,
Ти - сіяч недремний
І невтомний мудрий садівник.
Знаєш ти предивні таємниці,
Розум твій розпалює вогонь.

Лікар ти, котрий лікує душі
І до сонця повертає всіх,
Капітан - у морі, а на суші -
Ти наставник юних, молодих.

Ти - коваль, поет і будівничий,
Добротворець і дозорець ти.
До дітей тебе веде і кличе,
Світлий образ нашої мети.

І в день такий урочистий, святковий
Дозвольте Вашу працю вшанувать.
І квіти всі, принесені сьогодні,
Від всього серця Вам подарувать.

В цей святковий осінній час
Прийміть побажання від нас!
Хай буде здоров’я міцне, мов граніт,
І з ним Вам прожити не менше ста літ.

Хай горе обходить Вас стороною,
А щастя приходить і ллється рікою!

Хай кожен день до Вас приходить радість,
І довго десь блукає старість,
Щоб ніколи не старіли,
А душею молоділи.

Шестопалов Дата: Нд, 13.07.2008, 13:51 | Повідомлення № 6
Видавець посібників
Повідомлень: 1379
Нагороди: 11
Рейтинг: 172
Quote (Ktara)
Головне , що ви є - мудрі , строгі , ласкаві , хороші ,

Не ображайтесь, але так ставити коми та інші розділові знаки не можна! Є загальні правила набору тексту:
· робити ОДИН «пропуск» між словами;
· розділовий знак не відривати від слова, за яким він стоїть (між ними не повинен стояти «пропуск»);
· після кожного розділового знаку ставити «пропуск»;
· після відкриваючих дужок або лапок зразу писати текст (див. попередній абзац);
· закриваючі дужки або лапки писати зразу за текстом;
· до і після дефісу не ставити «пропуск» (який-небудь);
· до і після тире ставити «пропуск» (книга – джерело знань).
· не ставити символи «пропуск» між літерами, щоб зробити заголовок розтягнутим, для цього є спеціальні засоби;
· не робити «пропусками» відступи від лівого краю (вірші, списки тощо), це краще робити іншими засобами текстового редактора;
· не робити порожніх рядків між абзацами, для цього є засоби встановлення міжабзацних інтервалів;
· не нумерувати списки, це зробить текстовий редактор;
· не нумерувати сторінки, це зробить текстовий редактор.
Скористайтесь моїм досвідом автора і видавця при обробці різноманітних текстів.
З повагою і бажанням допомогти. Євген Шестопалов, "Аспект"
Ktara Дата: Пн, 14.07.2008, 00:15 | Повідомлення № 7
Перспективна вчителька
Повідомлень: 3892
Нагороди: 36
Рейтинг: 285
Quote (Шестопалов)
Не ображайтесь, але так ставити коми та інші розділові знаки не можна! Є загальні правила набору тексту:

Я виклала оригінал, так як він йошов у типографію. Вибачаюсь, але правити коретора не маю права. Ці вірші - авторські smile
Ковальчук_Олександр Дата: Пн, 14.07.2008, 02:11 | Повідомлення № 8
Ветеран спілкування
Повідомлень: 3621
Нагороди: 17
Рейтинг: 192
Quote (Ktara)
ЩАСТЯ
Заберіть від мене
всю мою радість світлу,
Заберіть від мене
всі тривоги і всі невдачі,
Залишіть мені клас –
сорок пар оченят привітних,
Залишіть мені клас –
і я нічого не втрачу...

Ktara, супер!
Цей вірш я використаю при показі першої вчительки фільму "Випускник 2008". Саме те, що потрібно.
Ktara, WWW, якщо ще щось буде - викладайте. Дуже цікава тема.
W-w-W Дата: Пн, 14.07.2008, 02:41 | Повідомлення № 9
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
Стихотворения о школе
* * *
Школа, здравствуй!
Мы знакомы.
Я твой бывший ученик.
Ты - мир знаний, тайн, открытий,
Место встреч и расставаний.
Здесь знакомились мы сточкой,
Мягким знаком и тире.
Цифры все писали строчкой,
Умножали, превращали,
Возводили, извлекали.
В прошлом веке побывали,
С фараоном постояли
У подножья пирамид.
В страны Африки слетали,
О ракетах и мирах.
Партиципы изучали.
Квамперфект, от нас привет1
На ушах стоять
Школа учились,
С физкультурой подружились.
Знаем мы теперь неплохо,
Что значит сила духа!
Думать, мыслить научила,
Отделять добро от зла,
К взрослой жизни путь открыла,
В дальний путь.
От души тубе спасибо! Наш учитель!
* * *
То было много лет тому назад.
Я тоже в первый раз
С толпою сверстников-ребят
Явился в школьный класс.
Мне тоже задали урок
И вызвали к доске.
И я решал его, как мог,
Держа мелок в руке.
Летят года, их не догнать,
И я уже в шестом.
И мне встречаются сейчас
Те, кто учился в нем
Всего лишь пару лет назад.
Идут они толпой,
С усмешкой вслед они глядят,
А может и с тоской
* * *
От чистого сердца тебе говорю:
Школа родная, тебя я люблю!
Люблю тебя летом, зимой и весной,
Останется сердце навеки с тобой.
Хочу тебя видеть красивой, цветущей,
Чтоб сад окружал тенистою гущей,
Чтоб дети всегда наполняли тебя,
И чтоб не старели учителя.
Чтоб детвора хотела учиться,
Чтобы выпускниками могла ты гордиться.
* * *
Нет на свете школы этой краше,
И не потому, что я хвалюсь.
Это потому, что просто школа –наша ,
Это потому, что я её люблю.
Как бы мне хотелось посадить
Тысячу берёзок и акаций,
Чтоб они смогли на память сохранить
В пышных кронах голоса ребячьи.
Нам десять лет, и юбилей наш в феврале.
Какие только бури не бывали!
И снежный вихрь, и двойки в дневнике.
И всё же мы сегодня вместе с вами .
Как долго длятся десять школьных лет!
И как сейчас бегут года неудержимо.
Но школьную весну, когда в любви покоя нет,
Вам не забыть ни на минуту-то неоспоримо.
Теперь приходите сюда вы только посмотреть
« Осенний бал» , и « Новый год» , и «Вечер встречи».
Но в памяти прошедшее не сможете стереть,
Как много лет назад лились рекою ваши речи.
Мы с вами говорили о Ленском,
О нежном сердце Лариной Татьяны.
Вы, может, только в эту пору осознали,
Что в жизни могут быть любви обманы.
Жизнь будет маяками вас манить ,
Большими деньгами и легкой их добычей,
Но только помни в жизни об ОДНОМ:
Не забывай про русский наш обычай .
Люби отца , и мать люби родную ,
И гостя на порогене держи .
Хоть обойди пол света, но такую
Любовь ты не найдешь в чужой душе.
И в школу приходить не забывай,
Не забывай друзей своих и педагогов.
Чтоб каждый год тянуло вас сильней
К чуть запорошенному школьному порогу.
К нам новый век стремится из потемок –
Вам повезло в стране такой родиться.
Забот вам добрых, премий, командировок,
Пусть будет вам покой лишь только снится.
Пусть родом мы из детства, вы и я,
Но вместе в жизнь большую мы шагаем.
Хочу вам счастья пожелать, здоровья и добра,
А сыну с дочкой я еще любви желаю.
* * *
Конечно, трудно с Мишей нам
Приходится в учебе.
Но что поделать?... Двое нас,
И школа всех нас учит.
Мы с Мишей любим школу нашу
И первого учителя.
Спасибо всем учителям,
Директору спасибо.
Быть человеком- что это значит?
Просто желать, если рядом плачут,
Быть справедливым во всех деяньях,
Ближнего разделять страданья.
Быть человеком- значить быть добрым,
К людям внимательным быть выше,
В слове вернее, в помыслах чище.
Будь поскромнее в своих желаньях,
Помни хорошее в расставаньях.
Людям дари уважение, ласку,
А не истерики, шок и встряску.
Не пресмыкайся перед сильнейшим,
Не раболепствуй перед умнейшим.
Маленький ты или с чинами-
Все перед богом равны мы с вами.
Злу же на свете нет оправданья:
Сколько оно приносит страданья!
Злом человек оскверняет душу-
Людям такой человек не нужен!
Чтобы не стал ты таким уродом,
Бедным, больным помогай, сиротам.
Слабых не обижай стариков:
Сам ведь будешь когда-то таков.
Ближних своих не съедай речами-
Как же в этом грешны мы с вами!
Заповеди даны человеку,
Чтоб выполнять их от века до века.
Правы, не правы Бог вас рассудит,
И по делам вам вашим будет.
Быть человеком - Что это значит?
Многим задуматься, не иначе…
* * *
Закружил золотой листопад!
В танце осени листья порхают,
Наш печальный задумчивый сад
Под напевы дождя засыпает.
В позолоте стоит мокрый лес,
На студеном ветру застывает.
Осень дарит нам столько чудес-
Только осенью это бывает!
Переменчива осень, нет слов:
Бабьим летом прикинуться может
Иль достанет свой снежный покров,
Первым снегом листву запорошит.
Ожидать от нее можно все.
Свой характер она не меняет
И всегда наверстает свое-
Только осенью это бывает!
Несмотря на свой нрав озорной,
Так щедра, и добра, и обильна.
Урожай собирает большой:
Золотая хозяюшка, видно.
Подготовиться нужно к зиме?
До краев закрома засыпает.
Ладить с осенью можно вполне-
Только осенью это бывает!
Украшает свой терем она,
Дарит людям последние краски .
Как красавица эта щедра!
Как волшебница добрая а сказке.
Не забудь эту тихую грусть,
Свое золото сад растеряет.
Пусть колдует осиньюшка, пусть-
Только осенью это бывает!
Ktara Дата: Пн, 14.07.2008, 16:19 | Повідомлення № 10
Перспективна вчителька
Повідомлень: 3892
Нагороди: 36
Рейтинг: 285
Quote (Ковальчук_Олександр)
Ktara, супер!
Цей вірш я використаю при показі першої вчительки фільму "Випускник 2008". Саме те, що потрібно.

Рада что смогла помочь. Это стихи одного очень хорошего человека
W-w-W Дата: Вт, 15.07.2008, 00:57 | Повідомлення № 11
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
1. Последний звонок

В школе последний урок,
Грусть у ребят на душе,
В школе последний звонок,
Новая веха в судьбе!
Вот и прошла весна,
Завтра наступит июнь,
Скоро прощальный бал
Встретит наш юный друг.
Пройден последний этап,
Детство уже позади,
Взрослыми стали теперь,
Значит вся жизнь впереди.
Радости первой любви,
Строгий учителя тон,
Старый магнитофон,
Песни прощальной стон.
Школьные годы прошли,
Их не вернуть никогда,
В памяти только тепло,
Друга, что встретил тогда.
Вот уже скоро рассвет,
Так новый день настает,
Каждый последний звонок
Юности нашей урок!

2. Расставание

Вот уходит 11-й класс,
И не слышно родных голосов,
Мы смотрели друг другу в глаза,
Может быть, понимали без слов.
Целый год шел решительный бой,
Победили добро и любовь,
Но на парте забыта тетрадь,
В ней написано несколько слов.
Те слова в своем сердце храню,
В них и боль, и тоска, и печаль.
Накопилось немало обид,
Не умеем прощать - очень жаль!
Ты при встрече отводишь глаза,
Или попросту не узнаешь,
Видно тройку не можешь забыть,
То что было, уже не вернешь...
Расставание скоро придет,
Все хорошее не растеряй,
Детство, юность, и школу свою,
И друзей своих не забывай!
Вот уходит 11-й класс,
Им на смену другие придут,
Говорят, продолжается жизнь,
Но я верю, надеюсь, и жду!

3. Последний учитель

Вспоминаю я юность свою,
Школьный двор промелькнул огоньком,
И девчонку с русой косой,
О которой мечтал я тайком.
И уходит по капельке жизнь,
Оставляя одни угольки,
А ведь ты еще даже не жил,
Хоть и годы твои велики.
Атрибуты сегодняшних дней:
Плеер, жвачка и дым сигарет,
Только хочется просто тепла,
Много шума, а счастья все нет!
Колокольчик в руке тихо песню пропел,
Вот и детству приходит конец,
И сверкает, как днем, дискотека огнем,
Вместо вальса кружит колесом!
Не скрипит больше мел на доске,
Нет записки, в которой "Люблю",
Мы энергию черпали из родника,
Как из космоса память свою.
Я желаю вам жить не по лжи,
Не теряйте надежду с годами,
Оставайтесь самими собой,
Не сжигайте мосты между нами!
Отгремели учебы бои,
Все, что в нас, до конца пронесем,
И последний учитель не спросит уже
Теорему о детстве твоем.

4. Послание выпускникам

Мы работали вместе два года,
И все было, и смех, и печаль,
Но хорошее быстро кончается,
И, увы, расставаться нам жаль!
Вот последний звонок держит паузу,
Голос дрогнул, блеснула слеза,
Что творится в душе у родителей,
Догадаться не трудно, друзья!
Мы при встрече узнаем друг друга,
Я надеюсь, порядочность есть,
Если кто-то из вас отвернется,
Пожелаем Шекспира прочесть!
Не успели просохнуть чернила,
Не скрепила печать аттестат,
Как отдельные ваши товарищи
На учителя стали плевать!
Мы не ждем никакой благодарности
В наш жестокий безнравственный век,
Что посеяли, то и взрастили мы,
Так устроен, увы, человек!
Кто-то сменит жену или мужа,
Кто-то сменит работу и взгляд,
Но учителя из твоей юности
Поменять как перчатки нельзя!
Ведь историю не перепишешь,
То что было, уже не отнять,
Ну а если короткая память,
Значит с совестью что-то не так!
Если даже один из учащихся
В школу просто заглянет ко мне,
Значит жил не напрасно я,
Пусть другие завидуют мне!
Кто уроки частенько прогуливал,
И кто честно учился всегда,
Будут жить у учителя в памяти,
Все вы дети мои навсегда!

5. Пора расставания

Вот и настала пора расставания,
Кончился быстро последний дневник,
Кто-то, возможно, вздохнет с облегчением,
Кто-то грустит, головою поник.
Больше не спросит Вас строгий учитель,
Больше не надо стоять у доски,
Быстро забудутся формулы, графики,
И по контрольным не будет тоски.
Я мечтал, чтобы вы поступили,
А в награду - фашистский крест,
Чтобы молча смотрел на безделие,
Чтобы в душу я к вам не лез!
Кто-то на партах писал оскорбления,
Кто-то на праздник дарил нам цветы,
Если ты в школе не стал человеком,
Значит не станешь уже, и не жди!
Я познал, что такое предательство,
Мне кричала братва, бей, спасай!
Не мессия, не спас я их души,
Не спасет их никто, так и знай!
В ком-то останутся только обиды,
В тех, кто как камни кидали снежки,
Только найдутся сердца благородные,
Кто не предаст, и не дрогнет в пути!
Тем, кто при встрече мне вдруг улыбнется,
К Вам обращаю я эти стихи,
Всех я простил, и меня вы простите,
Зла не держите за наши грехи.
С Вами мы вместе когда-нибудь встретимся,
В памяти вспыхнут счастливые дни,
Детство и юность ведь быстро кончаются,
Лучшие годы, что в школе прошли!
Всех мы по имени вспомним,
Кто и куда поступил,
Каждый найдет свое место,
Лишь бы по совести жил!

6. Последние деньки

Пролетели школьные деньки,
Пронеслись, как ветер в океане,
И экзамены последние прошли,
И прощальный бал с выпускниками.
В опустевшем классе тишина,
Мониторы помнят ваши лица,
И тетради старые лежат,
Как истории застывшие крупицы.
Вы торопитесь скорей уйти,
Чтоб забыть быстрее трудные моменты,
Мы вас понимаем как никто,
Надоели всем эксперименты!
Вы устали от учителей,
Так и хочется веселия, свободы,
Только в ВУЗе будет тяжелей,
Хороши студенческие годы!
С кем-то мы не встретимся совсем,
Время расставанья очень близко,
Я смотрю на вас в последний раз,
И родные вижу ваши лица.
Не осталось больше ничего,
Даже фотографии на память,
Но я помню ваши имена,
И цветы улыбок не увянут!

7. Прощальная

Пролетел еще год,
И уходите вы,
Мой последний 11-й класс,
С кем-то не встретимся мы никогда,
Может кто-нибудь вспомнит о нас.
Я наверно не смог,
Достучаться до вас,
В сердце тихо угас огонек,
Но остался вопрос,
И не слышен ответ,
Час разлуки уже недалек.
Вас чему-то учил,
Сам учился у вас,
Что в итоге? Как прежде - мираж.
В жизни часто бывает,
Что строили дом,
А построили ветхий шалаш!
Мы живем, как кроты,
В параллельных мирах,
Пиво, жвачка и дым сигарет,
Но осталась душа,
Как и прежде одна,
От любви до любви без побед.
Тот, кто верен мечте,
Кто тебя не предаст,
Пусть хотя бы один человек,
Он посмотрит в глаза,
Он не скажет прощай,
И останется в сердце на век!
Может ради него,
Я живу, я дышу,
Что имею, готов я отдать,
Только было бы что,
Только было б кому,
Мне бы все же хотелось понять.
Я не знаю, кто он,
Этот мой ученик,
Вряд ли тот, что поставил я "пять"!
Он заглянет ко мне
Через несколько лет,
И поймем мы, что вместе опять.
И не лазерный диск,
И не старый альбом,
Дружбу нашу с тобой сохранит,
И хорошее вспомнит,
Плохое простит,
Время-лекарь так быстро летит!

8. Автобус

День потихоньку кончается,
Скоро опустится ночь,
Детство сегодня кончается,
Тут уж ничем не помочь.
Ночь предстоит вам нелегкая,
Танцы и смех до утра,
Можно уехать в автобусе,
Значит прощаться пора.
Так ведь конечно удобнее,
Взял, да уехал совсем,
Где запятая, там точка,
Меньше ненужных проблем.
Скоро приедет милиция,
Скоро пожарный прийдет,
Что вы, они не нахлебники,
В общем-то нужный народ.
Только простому учителю,
Как-то неловко всегда,
Все, что могли, уже сделали
И расходиться пора.
Свадебными генералами,
Быть нам, друзья, не к лицу,
Вы уже все получили,
Больше мы вам ни к чему.
Так уж решили родители,
Их поддержал педсовет,
Праздник ведь не для учителя,
Что ты им скажешь в ответ?
И ничего не ответили,
Те, кто учил целый год,
Молча, ушли по-тихонечку,
Чтоб не смущать хоровод.
Крошечная фотография,
Подпись, и то не всегда,
Все, что в итоге останется,
И пролетит сквозь года!

9. Приходи

Ты ко мне приходи на урок,
Скоро будет последний звонок,
Мы решали задачи с тобой,
Ведь экзамены не за горой.
Вспомни детства счастливые дни,
Унеслись, словно в даль корабли,
И теперь впереди аттестат,
И колонка оценок подряд.
И кому-то досталась медаль,
И она тяжелее, чем сталь,
Кто-то грамоту держит в руках,
Слезы радости в чьих-то глазах.
У учителя много проблем,
И хорошим не будешь ты всем.
Кто-то вспомнит тебя и придет,
Кто-то мимо сторонкой пройдет.
Ты меня не спеши, не суди,
Ты ко мне на урок загляни,
Ох, нелегок учительский хлеб,
И сиял над столицею герб.
Пролетели три года, как сон,
Класс не рота и не батальон,
Он скорее похожий на взвод,
И к доске, как в атаку, вперед!

10. Выбор

Новые взгляды и новые веянья,
К новым высотам мы делаем взлет,
Бьют по программам и бьют по учителю,
Те, кто науки не преподает.
Вот ученик выбирает учителя,
Рынок повсюду, свободный подход,
Ну а когда вам учиться не хочется,
Эта стратегия не подведет!
Нынче не в моде наверное физика,
Сложная штука и низкий доход,
Часто бывают задачи, контрольные,
Каждый ленивый конечно поймет!
Вот и бросают они обучение,
Им в экстернате бумажку дадут,
Все хорошо, но отсутствуют знания,
А в институт их по блату возьмут!
Тем, кто привык получать не работая,
Очень удобно теперь процветать,
Шлюзы открыты для всех обывателей,
И на учителя можно плевать!
Многое мы к сожаленью утратили,
Снова к невежеству сделали шаг,
Только не надо себя нам обманывать,
Лень и безделие злейший наш враг!
Это иначе теперь называется,
Гуманитарный однако подход,
Гибкая линия в образовании,
Только в финале печальный исход!
Но мне надеяться все-таки хочется,
Рано еще нам, друзья, отступать,
Только трудом обретете вы знания,
Легких путей вам не надо искать!

11. Я живу в стране чудес
Я живу в стране чудес,
Наши дети много знают,
Сколько у Наполеона жен,
А своей страны не знают!

Вот поляки - молодцы!
Нам несли освобожденье,
Да Сусанин помешал,
И рассеяны сомненья!

Ну а турки тоже блеск,
На Россию нападали,
Но не вышло ничего,
Жаль, казаки помешали!

И о ведьмах я узнал,
Это тоже интересно,
А про Родину свою
Нашим детям неизвестно!

А на праздниках эпох
Очень важен нам Египет,
День Победы подождет,
Вот такой параллепипед!

От истории страны
Остаются только мифы,
Будто в Африке живем,
А кругом одни лишь скифы!

Может быть я не в Москве,
Может я в французской школе,
Или в Грецию попал,
Перепутал поневоле?

Нам бы гражданами стать,
Дружно за руки возьмемся!
Перестанем лгать себе,
И в Россию мы вернемся!

12. Зачем здороваться с учителем?

Зачем здороваться с учителем,
Когда ты кончил школу,
Ведь он не член Правительства,
Чтоб уступать дорогу!

Когда так точно все рассчитано,
Учитель стал не нужен,
И ты проходишь мимо,
Компьютер перегружен!

Наверно стало что-то с памятью,
Ушло куда-то детство,
Учитель не престижен,
И совесть не по средствам!

У нас теперь такие ценности,
Тебя так воспитали,
И в коллективе школьном,
Наверно плохо знали!

13. Шесть ударов

Учитель, как Геракл,
Он держит шесть ударов,
Ведь трудно пережить,
чубайсов и гайдаров!

Удар номер один,
Наносит государство,
Учитель не банкир,
Не накопить богатство!

Решающий удар,
Наносит министерство,
Чиновничьих реформ,
Печальное наследство!

Очередной удар,
Наносят методисты,
Командуют они,
Как раньше коммунисты!

Другой ему удар,
Дирекция наносит,
Учитель должен всем,
Кто что бы не попросит!

Еще один удар,
Родители наносят,
Кто жалобу строчит,
Кто хлопоты приносит!

Последний свой удар,
Наносят наши дети,
Но крест мы свой несем,
И терпим все на свете!

14. Неблагодарный ученик

Неблагодарный ученик,
Как это часто происходит,
Когда из школы он уходит,
Уже не замечает вас!

Дни в школе быстро пролетели,
В глаза друг другу мы глядели,
Но хитреца не разглядели,
И маска сорвана сейчас!

То он тетради забывал,
То на урок он опоздал,
Учитель все ему прощал,
И от позора защищал.

Вот аттестат он получил,
И в институт он поступил,
Учитель больше ни к чему,
Такому вот ученику!

15. Дожить бы до каникул!

Дожить бы до каникул,
Мечтает ученик,
Забросить бы подальше,
Свой с двойками дневник!

Дожить бы до каникул,
Мечтает педагог,
Ведь что не смог учитель,
Не сможет даже Бог!

Нас в крайности кидают,
То в холод, то в тепло,
На прочность проверяют,
И делают назло!

Ломать конечно легче,
И движемся мы вспять,
И то, что развалили,
Кто будет собирать?

Министры очумели,
И действуют наглей,
Реформами своими,
Добьют учителей!

16. Школьница

Ты идешь по коридору,
Каблучки стучат,
И украдкою ребята
На тебя глядят.

На актрису ты похожа,
Хоть и школьница,
В дневнике одни пятерки,
Не бездельница!

На уроках руку тянешь,
Рвешься ты вперед,
За собою увлекаешь
Остальной народ!

И на конкурсах проектов
Побеждаешь ты,
А могла бы быть ты первой
Королевой красоты!

Вот такая ученица
У меня была,
И закончила с медалью,
В институт пошла!

17. В этот день

В этот день я грущу целый вечер,
Ведь уходят ребята мои,
Попращаемся мы на рассвете,
И в глазах свет далекой луны.

Не услышу их смех в коридоре,
Их шаги больше мне не слышны,
Кроме ручек и старых тетрадей
Все исчезло, как призраки тьмы.

Тридцать лет, как окончил я школу,
Тридцать лет моей первой весны,
Предо мной ты опять в белом платье,
Промелькнули года, словно сны!

Ты напомнила мне мою юность,
И продлился как в сказке мой сон,
И мальчишка другой сдал экзамен,
Самый главный, как жизни закон!

18. Виртуальная казнь

Работу над ошибками
Проделал ученик,
И замысел пикантный
Вдруг у него возник!

Учителя на сайте
Решил он заказать,
Что двигало мальчишкой,
Но вряд ли благодать!

И вот на сайте мальчик
Учителя казнил,
Его он обезглавил,
Картинки прилепил!

Пусть даже виртуально,
Он голову рубил,
Зато нетривиально
Учителя убил!

И все эти картинки
Оформил, как сумел,
И гадостей добавив,
Отправил по e-mail!

А ласковый, пушистый,
Хороший ученик,
Одобрил это дело,
Веселый озорник!

Отправив анонимку,
Тихонько разошлись,
И дальше за учебу
Ребята принялись!

19. Давай с тобою потанцуем!

Давай с тобою потанцуем,
Нам снова дан фортуной шанс,
Тебя к своей груди прижму я,
И пусть для нас звучит романс!

С тобой мы танго танцевали,
Когда был вечер выпускной,
Потом надолго мы расстались,
И вот ты рядом вновь со мной!

Ты стала женщиной красивой,
А в школе девочкой была,
Ты рождена, чтоб стать счастливой,
Но жизнь мимо проплыла!

Давай с тобою потанцуем,
Возьму за талию тебя,
И обожгу я поцелуем,
Тебя так искренне любя!

20. Настало время нам прощаться

Настало время нам прощаться,
И вот торжественный момент,
С друзьями трудно расставаться,
Как в кадрах прошлых кинолент!

За десять лет вы поумнели,
И даже бросили курить,
С тех пор вы сильно повзрослели,
Друг друга сможете простить!

Почти не виден след за партой,
И опустел мой кабинет,
Душа горит козырной картой
И ищет сквозь туман ответ!

В глаза друг другу мы смотрели,
Кто искренне, а кто-то нет,
Лицом к лицу не разглядели,
И где-то там ученья свет!

Пусть неудачи не напомнят,
Учитель ведь не дровосек,
Надеюсь, добрым словом вспомнят,
Хотя бы пару человек!

Настало время ставить точку,
Грустят оценки в дневниках,
И я дописываю строчку,
В своих бесхитростных стихах!

21. Не отрекайтесь от своих учителей!

Не отрекайтесь от своих учителей,
С которыми когда-то были вместе,
Любивших вас, как собственных детей,
Ведь слов не выбросишь из песни!

Не проходите мимо тех, кто вам,
Открыл пути познания Вселенной,
Когда впервые вы, читая по слогам,
Узнали о любви обыкновенной!

Страна, предавшая своих учителей,
Обречена, живет без перспективы,
И нефтяных богатство королей
Мертво, когда пусты активы!

Проведайте своих учителей,
Они помогут делом и советом,
И приводите к ним своих детей,
В День знаний, мудростью согретом!

22. Прекрасная отличница

Прекрасная отличница,
Пятерки в дневнике,
Весна на нашей улице,
И солнышко в окне!

Любовь пришла к отличнице,
Был двоечник один,
Носил с собой ракетницу,
Одет как для витрин!

Они такие разные,
Но рядышком сидят,
Уроки интересные
Пускай себе летят!

Родители в тревоге,
Учителя ворчат,
Ребята на подмогу
К виновникам спешат!

Но все решилось просто,
Наш двоечник прозрел,
Достиг большого р

W-w-W Дата: Нд, 12.10.2008, 03:32 | Повідомлення № 12
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
Ти пам'ятаєш, як давно це було -
Ми йшли з тобою в перший клас.
І сонце так яскраво світило,
І все було ново для нас.

Ми ще нічого не уміли,
Знали азбуку тільки та рахунок.
Але роки наші в школі летіли,
Як один, дуже пам'ятний рік.

Ще небагато і продзвене
Останній наш шкільний дзвінок
І як одна мить ось-ось пролетить
Наш найостанніший урок.

А наприкінці сказати ми хочемо,
Що ми пам'ятатимемо завжди
Вчителів, учнів
І шкільні наші роки.

Додано (13.07.2008, 01:19)
---------------------------------------------
Рідна школа, мій сусід по парті -
Все це в пам'яті залишиться моїй.
Спогади, немов промінець в березні,
Зігріють продовження наших днів.

Прощай, рідна школа, до побачення!
Сподіваємося, ми зустрінемося знову.
Тоді забудеться вся гіркота розставання
І обернеться час назад.

Додано (13.07.2008, 01:20)
---------------------------------------------
До побачення, улюблена школа!
Це найтепліші дні,
Опинилося пройшли непомітно,
З дзвінком пролетіли вони.

Говоримо ми тобі спасибі за учення, за знання, за світло,
Ти поставила нас на ноги
І давала деколи пораду.

Ти дала нам першу дружбу,
Подарувала свою любов,
А зараз, коли ми йдемо,
Вдячні тобі знов і знов.

Ти пробач нас за те, що колись
Ми не слухали вчителів,
І коли він поспішав на уроки,
Говорили: "Йдемо швидше!"

Ти пробач нас за галасливі крики,
Непрочитані томи
І за списаних контрольних,
Іноді за погані слова.

Ти пробач і скажи:
"Ідиті... Я з любов'ю вас відпущу.
Я дала вам все, що хотіла,
І тому не сумую".

До побачення, улюблена школа!
До побачення, коханий наш клас!
Навіть якщо ми станемо великими -
Ти залишишся в наших серцях!.

Додано (13.07.2008, 01:21)
---------------------------------------------
Ще недавно ми над книжками корпіли,
Вірші читали напам'ять.
Сьогодні пісню ми прощальну проспівали,
І налетів непомітно смуток.

Тебе, рідна школа, не забудемо,
Всі знання ми в пам'яті зберігаючи,
І шанувати тебе ми довго будемо
За все вчителів завдяки.

За доброу, терпіння і волю
Що безкорисливо подарували нам.
За жорстко слово, сказане мимоволі,
Спасибі скажемо ми сьогодні вам.

У серцях вогонь той, що не гасне засвічений,
Розум твердий, а розум обпалений.
Тим полум'ям, що горить вічно у вас
Що спробували ви донесть до нас.

Ну що ж, тепер за нами справа -
Зробимо крок ми в майбутнє сміливе,
Що б е було за нас вам соромно,
А нам по-своєму образливо.

Пора прощатися нам, пора.
Йдемо ми з шкільного двору.
Щоб стати гідними мужами
Повинні тепер старатися самі!

Додано (13.07.2008, 01:22)
---------------------------------------------
О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з'явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.

О, вчителі! І слів не підібрати,
Епітетів, метафор, порівнянь,
Щоб вдячності рядочки проказати
За те, що щедро віддаєте нам.

О, вчителі! Прекрасного ви гідні,
Бо вибрали в житті свою мету;
І нині я за всіх скажу: - Спасибі, рідні,
За вашу місію подвижницьку й святу!

Сьогодні ви зі світлою печаллю
Ступили всі через шкільний поріг...
Хай буде вам безмежний вальс прощальний
Провісником незвіданих доріг.

Якщо сили в дорозі покинуть,
Рідний дім, рідну школу згадайте...
Хай сюди всі думки ваші линуть -
І до нас ви частіш завітайте!

Нехай у домі вашім завжди буде світло,
Хай люди усміхаються привітно,
Нехай земля квітчає шлях до школи!
Здоров'я вам, надії та любові!

А ще вам - довгих літ і море квітів,
Хай кличуть вас осяяні дороги.
Сміливо йдіть, наші дорослі діти,
В шляхи життєві від шкільних порогів!

Як свято дитинства, кінчається казка,
Як стрічка кіно, обриваються сни,
І, не сподіваючись вже на підказку,
Проблеми вирішувать сам мусиш ти

Додано (13.07.2008, 01:23)
---------------------------------------------
Подає в ранковій тиші школа
Дзвоника останні позивні...
І на серці терпко, як ніколи:
Ти ще учень й одночасно - ні.
Не було щасливішого в світі...
І старий учитель - стріхи брів -
В юнім колі, в білому зацвітті
Молодо і сам собі зацвів.
І ця Танька, Танечка, Тетяна,
В котру був закоханий весь клас,
Підійшла до тебе і неждано
Запросила на прощальний вальс.
Прощавай, шкільна скрипуча парто,-
Шхуна у країну добрих знань!
Шкодувати рано ще й не варто,
Бо у серці тисяча бажань.
Як не думав - не знайшлося слова.
Може, й ні до чого тут слова?
Рук торкалася коса шовкова -
І хмеліла в танці голова...
Ой, куди світанок дня покличе,
Поведе куди він завтра нас?
І щемить чекання на обличчі,
І звучить шкільний прощальний вальс...

Додано (13.07.2008, 01:24)
---------------------------------------------
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки - до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.

Додано (13.07.2008, 01:25)
---------------------------------------------
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.
Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас.

Додано (13.07.2008, 01:27)
---------------------------------------------
До школи я іду
В.Кленц
Я іграшки сховала
І тихо їм сказала:
- У ящику тепленько,
Ви спить, мої маленькі,
А я книжки складу –
До школи вже іду.
Я вже школяр
І.Гущак
Я підріс. Я вже школяр,
Маю ранець і буквар.
Мама каже: свято в нас –
Я іду у перший клас.
Перше вересня
Н.Забіла
Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.
Школярка
В.Дмитренко
Іде малесенька Галинка,
Маленька мамина перлинка,
В руці портфелик свій несе,
Радіє дівчинці усе.
Навколо гарно, як ніколи,
Бо йде школярочка до школи.
Іде, щоб розуму набратись,
Навчитись думати й писати,
Людей і мову шанувати.
Чи йде, чи над землею лине,
І їй всміхається Вкраїна.
Миколка-першокласник
Н.Кір”ян
Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи.
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М”яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
„Чи усе поклав у сумку?”
Кошеня
П.Воронько
Засмутилось кошеня –
Треба в школу йти щодня.
І прикинулося вмить,
Що у нього - хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець:
„Це хвороба непроста,
треба різати хвоста”.
Кошеня кричить:
„Ніколи!
Краще я піду до школи!”.
Правда ж, мамо, я великий?
М.Познанська
Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватись вмію,
І не плачу я ніколи!...
Скоро вже піду до школи!
Прийде осінь
В.Скомаровський

Вересень-школярик
А.Музичук
Виряджа до школи Осінь
Вересня-синочка:
В сорочині із колосся,
У штанцях з листочків.
А картузик кольоровий –
Із барвистих квітів.
За плечима ранець новий
Із кори пошитий.
Книги, зошити – з травички,
Олівці – з стеблинок.
Чепурненькі черевички –
Із гнучких лозинок.
А шкарпетки білі-білі –
з бабиного літа:
іх зв”язали руки вмілі
Дядька Вітра.
.... Ледь зажевріє світанок –
Йде школяр бадьоро.
„Добрий ранок, добрий ранок!”
Він усім говорить.

W-w-W Дата: Нд, 12.10.2008, 03:36 | Повідомлення № 13
Ветеран спілкування
Повідомлень: 2715
Нагороди: 10
Рейтинг: 202
Ви тут починали із старту
По життю стрімкий біг,
Але старі шкільні парти
Запам'ятаються вами навік.

І немов у згоді із зеленим травнем
Хочемо слова хороші знайти.
Всього-всього вам в житті ми бажаємо
І говоримо - щасливого шляху!

Багато подів у вас на шляху
Буде великих і малих,
Але тільки всьому, що чекає попереду,
Школа стала початком.

Як час мчиться! Радість і тривога!
Ми, наприклад, вступили на поріг.
А ви сьогодні сходите з порогу
І перед вами множина дорогий.

Яку вибрати? Посудите самі,
Ось з вами, дорогий одинадцятий клас,
Вчителі відмучилися, а з нами
Їм належить мучитися не раз.

Дорогі наші старші хлоп'ята!
Ви закінчили одинадцятий клас.
Говорять, ви були молодшими колись,
В перший клас ходили, на зразок нас.

А зараз ви добрі легіні з картинки.
Подивитеся на себе з боку:
Сорок п'ятого розміру вам черевики
І костюми дядька степіни потрібні.

Адже ми теж поступово підростаємо:
Кожного місяця, щодня і кожна година
Як і ви, великими теж станемо,
На урок, як ви, прийдемо востаннє.

Ми, звичайно, помолодше,
Нам ще рости, рости,
Але і ми мріємо теж
Людям користь принести.

Ви немало різних знань отримали,
Тільки здається деколи вчителям:
Ви навмисне дещо не доучили,
Щоб залишилося доучити, додумати нам.

Ми чудово розуміємо
Ваші труднощі зараз:
За вікном весна у розпалі,
Але іспити у вас.

У цих стінах ви встигли
Дуже багато що дізнатися.
Ми бажаємо вам відповісти
Всі іспити на «п'ять»!

Ви освоїли ударно
Сотню правив і наук,
Але ще трохи залишилося
В інституті - 1000 штук!

І ось кінець!
І може дивно навіть
Вам стане без вчителів, хлоп'ят.
Не розходитеся відразу - я скажу вам,
Що на прощанні близьким говорять:
«Бажаю вам крокувати по життю сміливо,
Бажаю щастя кожному знайти,
Хай збудеться, що кожному хотілося.
У дорогу, друг! Щасливого шляху!»

Під дощем або в спеці,
Але в покладений термін,
Кожною новою весною
Є останній дзвінок!
Він іспиту ніби,
Він підсумки підводить
Десяти шкільних років.
Він прелюдія входу
В безмежність дорогий,
Він в будь-яку погоду
Покличе за поріг.
Він прекрасний, отчаян,
Стати трампліном готовий,
Він сигналить на початок
Головних в житті кроків.
Скільки в нім обіцянок!
Удалину зве цей дзвін.
У нім і гіркота прощань,
І надій мільйон.
Під дощем або спекою,
Але в покладений термін,
Кожною новою весною,
Є останній дзвінок!

Коли тобі всього сімнадцять,
Розлучившись з учнівською лавою,
Деколи буває важко розібратися:
Куди йти, дорогою який?
І перший шлях по ній хай буде важким,
Щоб не скрутити до стежин бічним.
Хай буде совість для тебе всюди
Радником і компасом твоїм.
Але хоч ми з школою розлучаємося,
Місця немає для смутку і туги.
Все одно ми серцем залишаємося
Біля шкільної парти і дошки!

Ах, школа, школа, де ж ти.
Де наші дитячі мрії?
І наші всі вчителі? Ми розлучаємося, вас люблячи.
Останній продзвенів дзвінок,
Не покличе нас на урок.
Ви всі учили нас, як жити.
Ми вам повинні дякувати,
Ви нас пробачите за помилки.
Вас пам'ятатимемо і любитимемо,
Нам нашу школу не забути
І ваші добрі усмішки.

Бузковий туман над нами пропливає,
Над школою рідний - опівнічна зірка.
Вчитель не поспішає, вчитель розуміє,
Що скоро ми підемо звідси назавжди!
Ще один дзвінок - і замовкне шум уроку,
І пригадаємо ми тоді, як тікали з них.
Як часто під столом шукали ми шпаргалки,
І як, прострочивши день, здавали ми довгі.
Рідні ви мої! Хочу залишитися з вами,
Але нам, на жаль, не можна - йдемо у велике життя.
Як в морі кораблі, ми скоро відпливаємо,
Але зустрінемося ми знов на життєвому шляху!

Сонце над партою, літо у ніг.
Скільки він триває, останній дзвінок?
У вікнах всесвіт не уміщається,
Школа дивиться, а сама зменшується.
Погляди летять над далеким штурвалом,
Гострим ланцетом, могутнім верстатом,
А над країною, як над актовим залом,
День заливається синім і яскраво-червоним,
Шкільним, прощальним кришталевим дзвінком!

Лежить перед вами новому життю шлях.
Прийміть же наш привіт, неголосний, але серцевий.
Хай віри і любові джерело ваш нескінченний
Не засмітить нелегкому життю суть.
Ось і дзвенить останній дзвінок -
Звичний і незвичний.
Ось і йде останній урок -
Звичайний і незвичайний.
Вчитель сльозу крадькома змахнув,
Квіти до грудей притискуючи,
Заздрісно десятикласник зітхнув,
З лінійки тебе проводжаючи.
Багато подів у тебе на шляху
Буде великих і малих,
Але тільки всьому, що чекає попереду,
Школа стала початком.
І ти ще пригадаєш, повір, не раз
У вдалі дні і в негоді
Останній дзвінок, і одинадцятий клас,
І очі першокласників ясні.
У житті осмілюватимешся,
Важкою і цікавою
Прожити її хочу побажати
Тобі - неспокійно і чесно.
В. Бурдаков

ВІТАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ВИПУСКНИКАМ
В життя одинадцятий клас
Проводжаємо ми зараз
І даємо вам на прощанні
Першокласний наш наказ.
Ми чудово розуміємо
Ваші труднощі зараз:
За вікном весна у розпалі,
Але іспити у вас.
Вас вабитиме прохолодою
Зелень лісу, гладь річки.
Не піддайтеся на спокуси,
Ви тепер - випускники.
У цих стінах ви встигли
Дуже багато що дізнатися.
Ми бажаємо вам відповісти
Всі іспити на «п'ять».
Так відповідайте всі закони,
Всі події, роки,
Щоб вчитель навіть ахнув
І сказав: «Ось це так!»
Ви освоїли ударно
Сотню правив і наук,
Але ще трохи залишилося
В інстітуте- 1000 штук.
Ми від щирого серця бажаємо
В інститут вам поступити,
Щоб дзвінок останній цей
Став сходинкою першої в життя.
Продовжуйте навчання,
Щоб без душевних мук
Увінчати освіту
Званням доктора наук.
Сергій Новіков

У мене для вас, друзі,
Слів зовсім небагато:
Краще за знання, а не гроші
Брати з собою в дорогу.
А ще з собою візьміть
Дружбу міцну свою,
Тому що друг допоможе
І в навчанні, і в бою.
Ви піклувалися про школу,
Багато зробили для нас,
Але господарями школи
Будемо ми не гірше за вас.
Хай ви нас не помічали
З двометрової висоти,
І клацання ми отримували,
І летіли ми в кущі,
Я на вас не ображаюся.
Хоч зараз я невеликий,
Підросту і теж
Називатимуся «випускником».
Були ви для нас прикладом,
Може, навіть, маяком.
Особисто я гордитися буду
Тим, що з вами був знаком.
Закінчуючи наш виступ,
Бажаємо ми вам гори перейти,
Злетіти в хмари, проплисти всі океани.
До нових зустрічей!
Щасливого шляху.

ЯКЩО Б НЕ БУЛО ВЧИТЕЛЯ.
В. Тушнова
Якщо б не було вчителя,
То і не було б, напевно,
Ні поета, ні мислителя,
Ні Шекспіра, ні Коперника.
І понині б, напевно,
Якщо б не було вчителі,
Невідкриті Америки
Залишалися невідкритими.
І не бути б нам Ікарами,
Ніколи б не злетіли в небо ми,
Якщо б в нас його стараннями
Крила вирощені не були.
Без його б серця доброго
Не був мир такий дивовижний.
Тому нам так і дороге
Ім'я нашого вчителя.

А. Дементьев
Не смійте забувати вчителів.
Вони про нас турбуються і пам'ятають,
І в тиші кімнат
, що задумалися, Чекають наших повернень і звісток.
Їм не вистачає цих зустрічей нечастих.
І скільки б ні минуло років,
Складається вчительське щастя
З наших учнівських перемог.
А ми деколи такі байдужі до них:
Під новий рік не шлемо їм поздоровлень,
І в суєті або просто з ліні
Не пишемо, не заходимо, не дзвонимо.
Вони нас чекають. Вони стежать за нами
І радіють всякий раз за тих,
Хто знову десь витримає іспит
На мужність, на чесність, на успіх.
Не смійте забувати вчителів.
Хай буде життя гідна їх зусиль.
Вчителями славиться Росія,
Учні приносять славу їй.
Не смійте забувати вчителів.

Л. Куклін
Разнимі були вчителі
В людському гуртожитку,
Але на них трималася земля,
Наші відкриття.
Вони не чекали від нас
Неодмінної популярності.
Але віддавали перевагу відомому запасу
Порядності і чесності.
Багато хто морщився від базікання,
Пустопорожней жвавості,
Особистим прикладом учили вони
Елементарній стійкості.
Мали міцний душевний кістяк,
Поважали своє покликання.
Деякі -
Заслужені, інші - так,
Без жодного звання.
Охороняли нас - спасибі скажи! -
В роки немислимої складності.
І - в більшості! - уникали брехні
В міру можливості.
Коли спіткаєш, що в особистій долі
Не всі теореми доведуться, -
Старі вчителі тобі
Такими рідними покажуться!
Незримо підтримують плечем
Пташенят свого племені.
Поговорити б з ними - і є про що!
Та все якось немає часу.
Виросли шкільні тополі.
І ми живемо, не втрачаємося:
Нині самі - вчителі,
Як уміємо - стараємося.

Я. Акима "Твій друг"
Є у тебе хороший друг,
Надійніше за друга немає.
Запитай про північ і про південь,
Про те, що у тебе навколо,
На все він дасть відповідь.
Ти пам'ятаєш, як прийшов він в клас?
Вирішили всі: суворий!
Але скільки він знайшов для вас
Простих, зрозумілих слів!
Тобі за партою одному
Завдання пояснював,
Допоміг сусідові твоєму
І забіяк розняв.
А пам'ятаєш, вас повів в похід
З ранку, о сьомій годині?
Який птах як співає,
Розповідав в лісі.
Осінній вечір наступив,
Ти ліг вже в ліжко. .
Вчитель тільки що розкрив
Важкий свій портфель.
Ти міцно-міцно спиш зараз,
Ти надивився снів,
А він, під лампою схилившись,
Похвалить: «П'ять цього разу, Сережа Іванов!»
Хороших виростив хлоп'ят
Твій друг за багато років.
Йому тепер дякують
Колгоспник і поет,
Учений, знатний сурмовою,
Артист і льотчик бойової!
Надійний друг - вчитель твій.

А. Межірова "Вчитель"
Як швидко і грізно крутиться Земля,
І шкільні старіють вчителі!
Немає сили дивитися, як старіють вони
За мирні дні, за військові дні.
Повернешся з війни, мимо школи пройдеш -
Як раніше шумить у дверей молодь.
А шкільний вчитель, він так постарілий,
В глибоких зморшках і волосом білий.
Згорбилися плечі, піджак мішкуватий,
І дивиться, нібито в чому винен.
Як швидко і грізно крутиться Земля,
І шкільні старіють вчителі!

Додано (13.07.2008, 01:33)
---------------------------------------------
І поки, юні, живемо,
І поки в серці сподівання,
Мій друже, краю присвяти
Душі прекрасні сподівання.

Якщо віриш ти в чудеса,
То знайди своє місце у класі,
На хвилиночку очі закрий й
Зазирни у дитинство одразу.

Вечірні вулиці пусті -
Розмову ні з ким провести.
Та поряд – снігом вкритий дім,
Веселі очі сяють в нім.
А піді мною сніг рипить –
Одвертим викликом звучить
Рипіння, що злетіло враз
У цей зимовий пізній час.

Лиш з подружкою сніговою я
Погомоню про всі діла.

Блукає вечір в чистім полі.
Допоки захід не згорів.
Підводять мальви личко кволі
До найсвітлішої зорі.
І я підводжу у задумі
Два карі промені ясні.
Надходить час найглибшій думі:
Сьогодні школа, а що тоді?

Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,
Що ожила в новорічну ніч?

Рози квітучії, роси пахучії
Сяйно-живучії, тайно-зцілющії,
Вкрийте листочками і пелюсточками
Шлях, що веде в майбуття.

Вставай, дерзай, не знай вагання!
Хай проспала же юрма.
Все можливе для змагання
Благородного ума.

Є в кожного з нас своя мрія,
Яка поведе нас в життя.
І поки живе надія,
Ми сміливо йдемо в майбуття.

Хвилі невдач і горе
Повік не зламають нас
І завжди про рідну школу
Нагадає нам

Повік залишаться в мені
Юнацькі мрії осяйні,
Стежина в росяні поля
І вічна школа дорога.

Одягла спідницю файну,
Найняла музики,
Та й пішла я у таночок
Хоровод водити.

Дружба наша міцна і єдина,
Мій класс – моя рідна сім’я
Підростемо ми скоро і воєдино
Підемо в широке життя.

Ось і настала пора розставання,
Закінчився швидко щоденник останній.
Пройшли ми останній етап,
Дитинство минуло й широкий нам шлях відкрився

Ось тут почали ми зі старту
По життю нелегкий свій біг,
Але старі шкільні парти
Залишаться в пам’яті нашій навік.

argun Дата: Нд, 12.10.2008, 09:53 | Повідомлення № 14
Прописаний назавжди
Повідомлень: 473
Нагороди: 1
Рейтинг: 32
Тут є вірші про школу
http://freemoneey.ru/stixi_school.html
Klelia Дата: Ср, 11.03.2009, 20:45 | Повідомлення № 15
Новий користувач
Повідомлень: 13
Нагороди: 0
Рейтинг: 2
Когда-то первоклассника-мальчишку,
Пришедшего из школы в первый раз
Родители спросили:
— Как делишки?
Понравился тебе твой 1 класс?

Съязвил сынок родителям в ответ:
— Понравился? Но это все детали:
Так что же вы мне раньше не сказали,
Зачем вы от меня всю жизнь скрывали,
Что в школу ходят целых 11 лет?!

А 11 лет прошли быстрее сказки,
Мальчишка оглянуться не успел —
И нет в руках учительской указки,
И нет в ушах приятельской подсказки,
Истерся до последней крошки мел,

Сданы учителям земные горы,
Туманности небесных Андромед,
Духовный облик Дядьки Черномора,
Штаны из теоремы Пифагора
И вытеснивший воду Архимед.
--------------------------------------------------

Сегодня вечер выпускной,
Мы вид имеем напускной,
Не скрыть волненья шуткою веселою...
По тем же лестницам идем,
Все те же окна, тот же дом,
Который десять лет мы звали школою.
Ну, это надо, надо же:
Нам по семнадцать лет уже,
И все не верится, что стали взрослыми.
Как будто только лишь вчера
Нас мама в школу привела,
И вот стоим мы пред большими перекрестками.
Не позабыть нам этот день:
Цветет за окнами сирень,
Самой весною счастье нам пророчится!
Все так же вертится земля,
Кругом стоят учителя,
И нам сказать (хором) «Спасибо!»
Всем вам хочется.
------------------------------------------------

Что сюда когда-то привело?
Вы путей полегче не искали.
Ум и сердце, душу и тепло
Юным поколеньям отдавали.

Ради утвержденья доброты
Через все сомненья и заботы
Пронесли высокие мечты
И познали радости и взлеты.

Вас школа звонками зовет,
К ней сердце по-прежнему рвется,
И в сердце тот юный народ,
Что вашей надеждой зовется.

Пусть надежды сбудутся у вас
Всюду на земле такая доля,
Ваши идеалы в жизнь сейчас
Воплощает племя молодое.

Годы, расставанье — не беда,
Память к детству путь проложит верный.
Вы для нас учитель навсегда.
Самый главный, самый, самый первый.

Сегодня вечер наш прощальный —
По школе бродит вальс печальный,
Прощайте, школьные года,
Вы не вернетесь никогда.
-------------------------------------------------

В коридорах становится тише,
Тает детское время чудес,
До свиданья, родимая школа.
Шлем тебе наш последний привет!

До свиданья, наш класс, до свиданья,
Парта школьная, тоже прощай.
Пожелай исполненья желаний,
Новой встречи нам всем обещай...

Расстаются друзья,
Остается в сердце нежность.
Будем дружбу беречь,
До свиданья, до новых встреч.

Пожелаем друг другу успеха,
И добра, и любви без конца.
И прощальное школьное эхо
Остается в душе и в сердцах.
----------------------------------------------

Форум інформатиків » РОЗДІЛ XІІ: СПІЛКУВАННЯ, РОЗВАГИ, ВІДПОЧИНОК, РІЗНЕ » 13.7 Розваги та активний відпочинок » Вірші про школу (дані матеріали можна використати для презентацій!)
Сторінка 1 з 11
Пошук:


© Форум інформатиків України, 2007-2017.