останній рік у 9му класі працювали з вже згадуваним "Практикумом і робочим зошитом з інформатики 9 клас" (Завадський, Пасічник, Бойчук), в паперовому і електронному варіанті. мабуть моя оцінка не дуже об'єктивна , але мені підійшло все, ну або майже все.

наприклад ми працювали в такому режимі, що перед учнем відкритий практикум/робочий зошит і відкритий онлайновий робочий зошит (під час пояснень і виконання завдань з паперу екрани "гасяться"). я розповідаю матеріал нової теми, або показуючи презентацію, або демонструючи якісь функції програми. по ходу пояснень, майже по кожному пункту, пропоную виконати завдання № ен з паперового зошита, або з онлайнового.
для багатьох завдань необхідно було спершу спробувати зробити щось практично, а вже потім поставити позначку відповіді. або проаналізувати "теорію", почуту від мене, і спробувати застосувати її для відповіді на питання (класифікувати щось чи співвіднести засоби і їх функції). тобто зошит використовувався не для звіту учня, а скоріш як збірник завдань, підготований для якомога ефективнішої роботи на уроці. причому завдань не тестового типу, а більш відкритих, практично-орієнтованих. якщо є вправи/практичні/тести, вони переважно відкладені до другої частини уроку, коли учні можуть працювати більше в своєму темпі, а при потребі індивідуально я пояснюю якісь нюанси. тоді ж виконувались і решта завдань - досить творчих, або можливо, не настільки прямих, коли треба не просто скористатись певною функцією, а дослідити, поекспериментувати, пошукати варіанти для досягнення мети.
чи можна так працювати і без зошита? звісно можна з купкою ксерених листочків, із зачитуванням питань усно (не факт що усі вловлять про шо питали), з неможливістю "наздогнати" вдома, але із зошитом зручніше.

а з точки зору зручності перевірки - звісно онлайновий варіант кращий, в одну мить видно відповіді кожного учня, зведені для класу, у деяких випадках одразу й оцінені.

Специфіка і головна небезпека "користувацького" курсу інформатики - його перетворення на "кнопковий" практикум. Виконуючи за комп'ютером численні вправи і практичні роботи, учні отримують навички, але в них не формуються системні знання, не розвивається мислення, інакше кажучи, вони просто "набивають руку". І в такій ситуації робочий зошит незамінний. Але не який-небудь, а насичений творчими і розвивальними завданнями. Тільки коли учень мислить, зіставляє факти, класифікує об'єкти, шукає алгоритми і т.д., він справді НАВЧАТИМЕТЬСЯ, а коли роб. зошит використовується як протокол практичних робіт - лише ТРЕНУВАТИМЕТЬСя. Тому таких "зошитів" я абсолютно не розумію і вважаю несправедливим, що видання BHV і "Аспекту" обговорюються паралельно, в одній гілці.
Насправді у них суто випадково однакові назви, але нічого спільного з робочим зошитом у нашому розумінні видання "Аспекту" не має. Так, мети "дати вчителю засіб, який дозволить з мінімальними витратами виставити оцінку, задовольнити адміністрацію та батьків" воно досягає, але розвивальний компонент дорівнює нулю. Натомість у зошиті ВГ BHV ми підбирали такі завдання, щоб:

А. Охопити ними увесь зміст та вимоги до навчальних досягнень чинної програми.
Б. Розвинути такі мисленнєві і творчі вміння:
- встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;
- класифікувати явища та об'єкти;
- визначати параметри об'єктів та їх можливі значення;
- визначати можливі дії об'єктів та над об'єктами;
- знаходити структурні та ієрархічні зв'язки між об'єктами ("частина-ціле", "загальне-різновид");
- знаходити функціональні залежності об'єктів;
- конструювати з простих об'єктів складніші;
- будувати лінійні алгоритми та алгоритми з розгалуженнями (для цього не треба писати if...then!);
- знаходити інваріанти в циклічних алгоритмах (для цього зовсім не обов'язково писати while..do чи щось подібне!);
- серед кількох алгоритмів обирати оптимальний;
- формулювати власну думку;
- розвивати творчу уяву (завдання з вільно конструйованою відповіддю).
В. Дати матеріал для роботи учінв різного рівня підготовки.

Так, у нас є близько 30% завдань репродуктивного рівня, які вимагають простого знання фактів і можуть використовуватися для закріплення матеріалу. Але 70% завдань - творчі, а серед них десь 5% - рівня "олімпіади користувача", позначені "*". І саме такі завдання дають відповідь на зітхання "куди ми котимось з тими інформаційними технологіями", "от раніше вчили алгоритми - розвивали мислення, а зараз..." і т.п.

Тому з шановним п. Пасіховим

Додано (01.06.2010, 00:11)
---------------------------------------------
Тепер відповідаю на конкретний відгук.

У повному обсязі зошит розрахований на ті класи, де інформатика викладається в обсязі більше 1 год. на тиждень. Які саме завдання рекомендовано виконувати за одногодинного варіанту (а з урахуванням д/з - це десь 75% завдань), див. у методиці (скоро вийде книжкою та публікується на itosvita.ucoz.ua). Крім того, 1 сторінка в кожному розділі - це 4 ребуси та кросворд (непотрібно? а зацікавлення? а кросворд як інструмент закріплення знань?), і видання містить не тільки роб. зошит, але і практикум, де описано хід виконання всіх передбачених у курсі вправ.

Яскравий приклад того, як вчитель орієнтований на тренування спритності рук. У тому-то й річ, що ви спробуйте за паперовим зображенням визначити потрібні дії. Фактично цих дій 3. Після того, як вчитель пояснить і продемонструє вирівнювання у векторному редакторі, учень має сісти над зошитом, зосередитись на хвилинку і згенерувати таке (перед цим він може виконати ще одне, простіше завдання на вирівнювання):
1) Очевидно, голова, руки й тулуб розміщені на одній вертикальній осі - значить, їх треба вирівняти по центру.
2) Як "причепити" праву ногу до тулуба? Оскільки тепер тулуб не може рухатися, а права нога правіша за нього, ці 2 об'єкти треба вирівняти зліва.
3) За аналогією з дією 2 чіпляємо до тулуба ліву ногу.
Всього ТРИ ПРОСТІ ДУМКИ, три маленьки порухи звивинами. Але учень їх зробить, мисленнєвий акт відбудеться, а для чого ще потрібно навчання??!!

Крім того, йому доведеться згадати, що таке вирівнювання об'єктів, які є його різновиди, і що в принципі воно дозволяє зробити. Потім можна за комп'ютером перевірити, чи правильно алгоритм побудовано. А якщо "щось поклацав - і вийшло" - то воно, вважайте, як влетіло, так і вилетіло, ніякої навчальної мети не досягнуто.
Зрештою, на біології вчать не бігати по сходах, а тому, що відбувається в організмі, коли людина піднімається сходами. Бо біологія - наука, і інформатика - наука, а якщо це не подобається - то давайте закриємо школу і відкриємо комп'ютерні курси.
(це завдання на вирівнювання об'єктів у векторному редакторі, розд. 32 - саме його можна подивитися на itosvita.ucoz.ua).

Додано (01.06.2010, 00:17)
---------------------------------------------
P.S. Страшенно сумно, що 2-3 євро вважаються "надціною" для якісної книжки. Сумно навіть не те, що ми вдесятеро бідніші за німців, а що, будучи біднішими вдесятеро, на іформаційну продукцію витрачаємо у 100 разів менше.

Додано (01.06.2010, 00:31)
---------------------------------------------

2 розділи зошита опубліковано на http://itosvita.ucoz.ua/index/0-4